ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ НАВИЧОК ЧИТАННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Ірина Семенюк, вчитель початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Червоне Гайворонського району Кіровоградської області

На сучасному етапі розвитку загальної середньої освіти стало цілком очевидним те, що забезпечити якість надання освітніх послуг, використовуючи тільки традиційні методи неможливо. В статті описано ігрові технології, які допоможуть першокласникам успішно оволодіти навичками читання.

         Першокласники-шестирічки – милий, життєрадісний і енергійний народ, який любить спілкуватися. Але увага в них – наче полохливий метелик: сяде на квітку і при найменшому подиху вітру тріпне крильцями і полетить. І тільки нова гарна квітка знову зможе зацікавити його. Ось так і на уроці з першокласниками. Будь-яка незначна подія може відволікти їх, і знову привабити цього примхливого метелика буває важко.

Як же зробити навчання цікавим? Зберегти у дітей бажання вчитися? Опановуючи грамоту, діти швидко стомлюються і праця стає неефективною. Засобом, за допомогою якого можна зацікавити учнів, викликати в них інтерес до виучуваного матеріалу і разом з тим уникнути психічних і фізичних перевантажень, є гра. Зацікавленість, впевненість у своїх силах, задоволення – усе це могутній стимул до праці. Відомо, що ті діти, з яких на уроці й «слова не витягнеш», в іграх активні. З власного досвіду можу сказати, що вони часто так повертають хід гри, що деякі відмінники тільки розводять руками. Захопившись грою, діти не зважають, що вчаться, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші.

Ще К. Д. Ушинський радив застосовувати ігрові моменти у серйозній праці учнів. Тоді й процес пізнання йтиме продуктивніше, а самі заняття стануть захоплюючими. Пам’ятаючи цю пораду, елементи гри використовую майже на кожному уроці. І переконалась, що вони дійсно ефективні.

За словами В. О. Сухомлинського, гра є «найважливішим шляхом включення дітей до навчальної діяльності, спосіб забезпечення емоційного відгуку на виховні впливи і нормальних (без перевантажень) умов життєдіяльності» [6].

Провідну  роль  мови  у  навчанні   і   вихованні   дітей    підкреслювали

А. С. Макаренко, К. Д. Ушинський та інші видатні педагоги. «Мова – це духовне багатство народу» – писав В. О. Сухомлинський [6].

 Рідна мова є одним з найважливіших предметів у системі навчально-виховного процесу. Її особливе місце серед інших предметів визначається тим, що саме від знань, умінь і навичок з мови безпосередньо залежать успіхи учнів в оволодінні знаннями з усіх інших предметів, зростання їх загального культурного рівня.

         «Основною змістовною лінією мовної освіти в початковій ланці загальноосвітньої школи є комунікативна, яка передбачає формування та розвиток умінь слухати, говорити, читати і писати» - зазначено в Державному стандарті початкової загальної освіти [3].

Усім відомо, що саме процес читання на початковій його стадії – надзвичайно важкий для дітей, потребує від них значних розумових зусиль. А використання гри дає можливість навчатися у більш легкій, невимушеній формі, щоправда, за обов’язкового дотримання таких умов:

-       цілеспрямованість застосування;

-       короткочасність проведення (5 – 7 хв.);

-       емоційність;

-       відповідність до тематики;

-       різноманітність форм організації навчального праці учнів (індивідуальна, групова, колективна);

-       підпорядкованість навчально-виховній меті уроку;

-       нерозривний зв'язок гри з іншими методами навчання.

Звукова робота – основа навчання грамоти. Оволодіння необхідними операціями зі звуками у цей період сприяє формуванню повноцінних навичок читання.

Можна запропонувати першокласникам ігри, побудовані на звуконаслідуванні: «бджолиним способом», «як ведмедик» і т. д. Діти легко приймають навчальні завдання і охоче виконують його спочатку за мною, а потім самостійно добирають слова з відповідним  звуком, виділяючи його і підкреслюючи інтонаційно,

Ось ще одна гра на розвиток фонематичного слуху.

Гра «Так чи ні».

Зіграти хочеться мені

З тобою, друже, в «так» чи «ні».

Тобі питання задаю,

Готуй же відповідь свою.

Відповідай, коли мастак,

 «Ні» чи «так».

Вивчаючи голосні та приголосні звуки, а також тверді і м’які приголосні, діти ознайомлюються з умовними позначеннями цих звуків, вчаться моделювати схеми слів. І тут у нагоді стане гра «Добери слово за схемою». У букварний період  це слово можна викласти з розрізної азбуки.

Широко відомий прийом впізнавання і виділення звука з вірша, скоромовки, де він зустрічається найчастіше. Допоможе в цьому виді роботи  гра «Схованка».

Для звукового аналізу використовую не просто слова, а слова-відгадки. Звичайно, в цьому випадку дітям цікавіше працювати над звуковим аналізом.

У букварний період звукова робота поєднується з буквеною. Тут вона стає цілеспрямованішою, і здійснюється дотримання відповідної структури уроку при вивченні нової букви.

Навчити дитину читати – процес нелегкий та довготривалий. Всі знають, що найчастіше діти читають сторінку букваря по пам’яті.  Саме тут час дібрати ігри,  які будуть надзвичайно корисні на уроках читання. На думку О. Я. Савченко, вони сприятимуть розвитку у дітей спостережливості, вчитимуть порівнювати, аналізувати, роботи висновки, узагальнювати [4]. Саме завдяки грі я можу естетично оформити матеріал, а учні – емоційно сприймати його.

Для полегшення у творенні злиття типу ПГ можна використати гру «Утвори склад».

Ходить звук поміж рядами,

Подружитись хоче з вами.

Кого за руку візьме,

Той нехай склад назве.

Підходжу до дитини, беру за руку, називаю відокремлені звуки, а діти називають склад. Наступного разу замість слова «руку» кажу «вушко» чи «носик», чи «борідку» і т. д. Це дітям дуже подобається. Разом з цим відбувається тактильний контакт з дитиною.

Часто до нас на урок приходять в гості сніжинки, листочки, квіточки, краплинки з кумедними іменами (це склади). Діти із задоволенням читають їх.

Щоб урізноманітнити читання, використовую різні ігри: «Луна», «Дочитай далі», «Знайди слово»

Можна читати від імені улюбленої іграшки, бути диктором телебачення, допомагати читати різним казковим героям і т.д.  Головне: експериментувати, не обмежуватись лише підручником і з першого дня працювати на учня, на його розвиток.

Шестирічна дитина, яка нині приходить до школи, – це  активна дитина, завжди готова працювати разом і отримувати задоволення від такої взаємодії на уроці.

За умов парної (групової) роботи, всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватися. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями, і лише потім озвучити свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, уміння висловлюватись, критично мислити, уміння переконувати і вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдань. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу. Пари  можуть бути постійні або змінні.

Ось деякі ігри для роботи в парах: «Секретик», «Незнайко», «Вовк і заєць», «Розмова по телефону», «Будівники».

Робота в парах корисна тим, що сильніші учні допомагають слабшим читати, підтягують їх за собою. Діти вчаться оцінювати свої здібності, свою роботу та роботу друга, вчаться планувати свої дії.

В парах діти мають можливість виконувати різні ролі, а саме:

партнерів, які вчаться співпрацювати;

мислителів, які аналізують взаємозв’язки між явищами;

експертів, які аналізують проблему;

друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють [2].

Робота в парах – це технологія, яка допомагає здружити дітей, формує особистість, вчить жити у суспільстві.

Відкривши буквар, дитина хоче читати. Та за хвилину їй вдається прочитати лише 6-10 коротких слів. Така праця для першокласника надто складна і ніяка похвала вчителя, ні велике бажання навчитися читати, бути хорошим учнем та інші мотиви не діють. Метод лобової атаки – «читай!» - зовсім нічого не дасть. Навчальна позиція в учня ще не склалася, задоволення від читання він не одержує. А пожвавити процес формування і розвитку навичок читання допоможуть ігрові прийоми, наведені вище. Оскільки у дитячі роки гра – основний вид діяльності, за допомогою якої діти пізнають світ.

Без гри жити нудно і нецікаво. У ній діти перевіряють свою силу і спритність, у них виникає бажання фантазувати, відкривати таємниці. Скрізь, де є гра, панує здорове, радісне дитяче життя. Грайтеся зі своїми дітьми, самі ставайте учасниками гри і для дітей ви будете не засобом «похвали і покарання», а другом і порадником, який допомагає вчитися, пізнавати світ. Діти із задоволенням будуть іти до вашого класу і чекати зустрічі з вами. Граючись, вони вивчать серйозні речі, отримають перші поняття і уявлення про рідну мову, її красу. Бо, як писав В. О. Сухомлинський, «гра – це величезне світло, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ» [6].

Бібліографія

1.     Вашуленко М. С. Навчання грамоти в 1 класі.: Посібник для вчителя – К.: Освіта, 2002. – 176 с.

2.     Державний стандарт початкової загальної освіти

3.     Розвиток навички читання. Методичні рекомендації / Упорядник І. П. Ґудзик. – К.:Освіта, 1993.

4.     Савченко О. Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Генеза, 2002. – 368с.

5.     Сухомлинський В. О. Вибрані твори. В 5-ти томах. – К.: Рад. Школа, 1976-1977.

6.     Яцента Л. Є. Ігрові форми навчання читання першокласників. – Тернопіль: Астон, 2002