ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В РОБОТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Лариса Полонська,  вчитель початкових класів загальноосвітньої школи   І-ІІІ ступенів № 1 м. Гайворон

В даній статті йдеться про використання інноваційних технологій вчителями  початкової школи, що дає можливість розвивати творчі здібності школярів, здійснювати особистісно-орієнтоване навчання, створює сприятливі умови для розвитку творчого потенціалу дітей, розвиває учнів через гру, урізноманітнює методи і форми навчання.

       Сучасна система навчання об’єктивно зумовлює переведення освітнього процесу на технологічний рівень. При цьому можна і слід використовувати особистісно-зорієнтовані інноваційні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Тому мають змінитися пріоритети в діяльності вчителя. Це зумовлює  появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес.

Нині існує безліч педагогічних технологій ( Таблиця № 1). Нинішні педагогічні інновації пов’язані із застосуванням інтерактивних методів навчання.

Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Вони найбільше відповідають особистісно-зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі. Адже під час їх застосування моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв’язання, застосовують рольові ігри.

Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння вчителя давати завдання учням для попередньої підготовки, підбирати до уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми, на одному занятті використовувати одну-дві інтерактивні вправи, здійснювати спокійне  глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі.

Досвід підказує, що фронтальні методи роботи, які створюють ілюзію активності, поступаються місцем груповій, парній чи індивідуальній роботі, оскільки така співпраця у навчанні виховує у школярів повагу до інших, уміння дати оцінку роботи інших або висловити з цього приводу критичні зауваження, змінити свою думку у разі переконливих аргументів інших учасників спільної роботи, а це можливо при використанні інноваційних технологій.

Тому в своїй роботі використовую різноманітні види поділу на групи і пари, що дає можливість оживити урок, зробити його цікавим і продуктивним    ( Таблиця № 2).

        Варто не забувати, що вчити всіх однаково не можна і тому диференціація є одним із головних шляхів розв’язання цього завдання.

Диференціація належить до інтерактивного навчання (практика через дію, навчання інших, негайне творче застосування набутих знань). Як писав В. О. Сухомлинський: «До кожного учня необхідно підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно запропонувати тільки йому призначене завдання». Визначаючи шлях і прийоми диференціації навчальної діяльності школярів   дотримуюся певних умов, що сприяють ефективності використання індивідуальних, групових, колективних форм роботи на уроці:  

1. Матеріал диференціюю  за ступенем складності, за мірою самостійності, за обсягом роботи.

2. Об’єдную  дітей у групи довільно, групи не мають бути постійними. Даю можливість дітям самим обирати собі посильний вид роботи.

3. Використовую  диференційовані завдання систематично, майже на кожному уроці, намагаюсь уникати стандарту.

4.  Диференціація має проходити через різні етапи уроку.

5. Диференціацію застосовую  під час фронтальної роботи, коли учні розв’язують загальні навчальні завдання.

6. Процес засвоєння намагаюсь  супроводжувати постійним контролем якості знань, умінь, навичок через самоперевірку, взаємодопомогу з наступною взаємооцінкою, самооцінкою.

        У своїй роботі застосовую і технологію «Розвиток критичного мислення». Вона допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та слухати інших. В її основу покладено ідеї Ж. Піаже та Л. Виготського щодо творчого співробітництва вчителя і учня. При запровадженні цієї технології, знання учнів засвоюється набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу та пошуку її вирішень. Для впровадження цієї технології не потрібно ніяких додаткових умов, що створюються у школах спеціально для опанування новітніх технологій. Єдина необхідна умова для роботи за цією технологією – це бажання вчителя працювати творчо, по-сучасному, що сприяє досягненню найбільш позитивних результатів складного процесу навчання. Добре зарекомендували себе такі методики та прийоми роботи з розвитку критичного мислення як «Мозкова атака», «Система позначок. Поміч», метод «Вільне письмо», методика «Гронування», «Сенкан», «Кубування», «Кероване читання з передбаченням», методика «Передбачення». Найчастіше використовую роботу в парах, в групах, карусель, розігрування ситуацій за ролями, мікрофон, незакінчене речення, мозковий штурм, дерево рішень, займи позицію, дебати. Невід’ємною складовою іноваційних технологій є застосування комунікативних вправ, які виконують декілька функцій:

1.   Навчальну -  розвиток уміння сприймати інформацію різної модельності.

2.   Релаксаційну -  усунення емоційного напруження, створення сприятливої атмосфери на заняттях.

3.  Розвивальну -  гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей.

4.  Виховну – психотренінг і психокорекція поведінки в ігрових моделях життєвих ситуацій.                                                                                     

           Комунікативна діяльність допомагає зробити клас інтерактивною групою, де учні почуваються впевнено, висловлюючи свої погляди та думки, а також заохочують товаришів робити те саме. В результаті створюється стимулююча, творча атмосфера. Багато видів діяльності можна використовувати на етапах актуалізації, рефлексії, підбиття підсумків, а також як розминку або під час ранкової зустрічі. Комунікативні вправи створюють мотивацію пізнання самих себе, іншої людини, пізнання самих себе через емоції. Вчать розуміти свій емоційний стан виражати свої почуття і розпізнавати почуття інших людей через міміку, жести, виразні рухи, інтонацію. Вони дають змогу учням висловити свої труднощі, а учителю зрозуміти, які труднощі є у дітей. Вчитель стає активним учасником (не спостерігачем). Це сприяє покращенню взаємостосунків, зняттю напруги, невимушеності поведінки.  Учні полюбляють такі вправи:  «Уяви себе», «Зазирни у дзеркало», «Додай речення», «Добре-погано», «Піднятий настрій», вітання «Знайомство», «Що тобі скаже лялька?», «Тематичне інтерв’ю», «Тренуємо емоції», «Скарбничка труднощів», «Скажи ведмедику добрі слова», «Комплімент».   Для розвитку творчих здібностей учнів  використовую різноманітні види домашніх завдань (Таблиця №3).

Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.    

        Основним завданням учителя початкових класів на нинішньому етапі розвитку суспільства є формування в учня певного набору компетенцій, здатності до саморозвитку. Основними принципами, що забезпечують виконання вказаних завдань з урахуванням запитів майбутнього, є: принцип цілісного розуміння світу, неперервності, варіативності, творчості, актуалізації суб’єктної позиції дитини. Актуальними стають проблеми розвитку інтуїтивного, образного мислення, комунікації, здатності творчо мислити.  Усе це потребує інноваційних форм, методів і технологій навчання, упровадження яких у навчальний процес варто починати ще з початкових класів.                                                

Бібліографія

1.  Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології : навчальний посібник / І. М. Дичківська. – К. : Академвидав, 2004. – 352 с.

2.   Інноваційні технології навчання української мови та літератури / Укладач О. І. Когут. – Тернопіль: Астон, 2005. – 204 с.

3. Пєхота О. М. Освітні технології: навчально-методичний посібник / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. – К. : А.С.К., 2003. –   255 

Таблиця № 1

 Таблиця № 2

Таблиця № 3