АДАПТАЦІЯ ЛІВОРУКИХ ДІТЕЙ НА УРОКАХ ОБСЛУГОВУЮЧОЇ ПРАЦІ. ЗАСТОСУВАННЯ «ФЕНОМЕНУ ДЗЕРКАЛЬНИХ РУХІВ» ДЛЯ ВІДПРАЦЮВАННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК РОБОТИ

Олена Котруце, вчитель обслуговуючої праці Гайворонського міжшкільного навчально-виробничого комбінату

  

Ніхто поки що не може пояснити, чому частина людей правші, а частина лівші і чому праворуких людей значно більше, ніж ліворуких, але зрозуміло одно: ліворукість не вада і не дефект. Обидва варіанти розвитку нормальні.

Протягом багатьох років вважалось за потрібне перенавчання ліворуких дітей, оскільки і в побуті і на виробництві всі інструменти, прилади були пристосовані для праворуких. В наш час ліворуких дітей не перевчають, бо дефектологи точно визначили, що це приводить до нервових зривів, часто до розладів мовлення, заїкання. Але треба розуміти, що проблема від цього не зникла сама  по собі.

Ліворукій дитині важко оволодіти не тільки письмом, але й будь-яким видом рукоділля. Важкість положення підсилюється тим, що немає розроблених методик навчання. На урок до вчителя обслуговуючої праці приходить дитина, яка потребує особливої уваги, але навряд чи її отримає. Лише в окремих випадках ліворукій дитині «пощастить», якщо вона потрапить до того педагога, який зверне увагу на її особливості та буде намагатися навчати правильно виконувати трудові операції, адже в літературі багато розробок відносно виховання таких дітей, але немає ні однієї розробки практичної методики по трудовому навчанню.  Виникає необхідність індивідуального підходу  до кожної ліворукої дитини під час засвоєння нею трудових прийомів на уроках, але чи може вчитель приділити такій дитині належну увагу?  Помітила, що в старших класах бажання працювати поступово зменшується. Це особливо стосується ліворуких дітей, які досить часто позбавлені уваги «праворукого» вчителя або уваги їм не бракує, але бракує кваліфікованої допомогти через те, що у педагога відсутні навики виконання вправ лівою рукою. Певною мірою винні в цьому педагоги, 70-75% з яких хоча б раз у своїй професійній діяльності стикались з феноменом ліворукості у дітей, але не надавали йому великого значення.  

Така позиція педагога викликає тривогу та заставляє замислитись над питаннями: «Чи необхідно вчителям йти назустріч цим дітям?», «Як зробити так, щоб вони не відчували себе «білими воронами?» Аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми доводить, що більшість учителів дуже консервативні та інертні. Так, за результатами анкетування 300 педагогів – учасників Всеукраїнської конференції «Ліворукість та охорона психічного здоров’я дітей та підлітків» стало відомо, що 45% вважають ліворукість нормою; 49% – своєрідністю, що межує з патологією; 6% – хворобою, патологією; 9% – висловились проти того, щоб діти писали лівою рукою..Варто нагадати сучасним учителям слова В.О.Сухомлинського, який писав: «Мій багаторічний досвід переконує: якщо найтонші, найрозумніші трудові рухи стають надбанням не тільки правої, а й лівої руки, кількість цих зв’язків зростає, від рук до мозку йде мудрий досвід, який виражає взаємодію й взаємовідношення предметів, речей, станів

Але вчити дитину потрібно, бо розвиток мілкої моторики пальців і координації рухів рук – це педагогічна технологія, яка орієнтована на придбання нових знань для засвоєння нових способів людської діяльності. Для цього і вдома і в школі треба забезпечити дитині спеціальні умови:

Ліворукі» учні краще сприймають інформацію, записану на світлій дошці чорним, полюбляють сидіти перед нею півколом, наддають перевагу музичному фону. Світло повинно падати з правої сторони, Необхідно також навчати правильно розташовувати інструменти на парті

Крім цих проблем існують і проблеми психологічного характеру. Дитина розуміє, що вона не така як усі, це її хвилює. Треба пояснити їй, що таких людей багато і немає різниці в тому, якою рукою людина їсть, пише, малює, вишиває, головне, що вона вміє це робити.  Одним із перших кроків може стати спроба вчителя уявити себе на місці «ліворукої» дитини (спробувати щось зробити лівою рукою) і відчути необхідність допомоги. Далі потрібно спостерігати за рухами дитини та вчитися в неї виконувати прості, а згодом більш складні, дії лівою рукою. Для досягнення високої ефективності у формуванні у «ліворуких» умінь та навичок учителю обслуговуючої праці варто розвинути у собі обидві півкулі.

  Звісно вчителю обслуговуючої праці набагато легше працювати з дитиною, яка хоче навчитись шити, в’язати, вишивати тощо. Тому наступним кроком повинно бути виявлення інтересів, нахилів, уподобань та бажань дитини, а не примушування щось роботи проти їх бажання. Коли дитина почне виконувати трудові операції, педагогам необхідно щиро виявляти своє задоволення її успіхами, похвалою. Це надихатиме учнів на черговий маленький подвиг.

За час більше ніж 20-літньої роботи в школі стало зрозумілим, що потрібно пристосувати методику навчання праворуких дітей для роботи з ліворукими, враховуючи їх відмінності між собою, адже в кожному класі завжди є хоч один ліворукий і їх кількість з кожним роком збільшується. Звісно я не працювала лівою рукою і навчитись це робити було не завжди просто. .Але поступово я навчилась шити, в’язати, різати і т.д лівою рукою і змогла на рівних вчити дітей, для яких робочою є будь-яка рука. Я помітила, що деякі види рукоділля всі діти засвоюють однаково, наприклад макраме, тому що обидві руки задіяні в процесі роботи практично однаково. Але що стосується інших видів рукоділля, то тут виникла необхідність розробки технологічних інструкційних карт спеціально для діток, які працюють лівою рукою. До 5 класу ці діти приходять зі сформованими вміннями, а тому вчителям обслуговуючої праці слід зосереджувати свою увагу на розкритті їхнього творчого потенціалу, слід підбирати їм такі завдання, які розкриють дитину і цим створять комфортні умови для її навчання.Учителю обслуговуючої праці необхідно змиритися з тим, що від «правопівкульної» дитини не можна домогтися абсолютної правильності і бездоганності виконання завдань, які потребують постійного самоконтролю. Для такого учня краще застосовувати усне опитування (з корекцією відповідей учителем), а також завдання з «відкритими» запитаннями і фіксованим терміном виконання. Ні в якому разі не можна принижувати таких дітей або тиснути на них, адже коли «ліворукі» входять до майстерні, то в них може виникнути напруження, пов’язане з пізнанням нового, його переробкою і засвоєнням («тиск новизни»). Існує навіть загроза для самооцінки дитини, адже решта школярів досить швидко засвоять те, що буде демонструвати їм кваліфікований спеціаліст (учитель), а вона буде намагатися переробити отриману інформацію та виконати те, що інші роблять правою рукою, лівою. Формування вмінь та навичок у такої дитини потребує від «праворукого» вчителя обслуговуючої праці більше часу ніж навчання інших. Тому необхідно «налаштуватися» на роботу і дуже лояльно але твердо розпочати процес навчання. Для відпрацювання практичних навичок доцільно використовувати «феномен дзеркальних рухів». Коли дитина навчається писати - це явище їй заважає, а в трудовому навчанні навпаки може допомогти. Для правильного виконання віддзеркалених рухів необхідно включати в попередню роботу такі методи: зоровий аналіз (наприклад, аналізувати елемент в’язання, стібка, конструкції виробу), повтор рухів за вчителем у повітрі, складання схеми послідовності виконання деталей або елементів.Під час демонстрації практичної вправи, бажано стати навпроти дитини і взяти її руки у свої та спробувати разом – учитель обслуговуючої праці правою, дитина, відповідно, лівою рукою – відтворити траєкторію руху голки при виготовленні стібка, гачка при створенні стовпчиків, спиць при утворенні накидів, петель тощо. Варто звернути увагу учнів на те, що схеми для в’язання, малюнки для вишивання вони повинні читати та виконувати у зворотному напрямку (дзеркальному). Оскільки у «ліворукої» дитини добре розвинене мислення за аналогією, то після встановлення контакту з нею можна навчати її дивитись на рухи вчителя і відтворювати їх, «перекладаючи» на свою «правопівкульну» мову. Якщо «ліворука» дитина навчається у вчителя обслуговуючої праці не перший рік і вже має певні навички виконання трудових операцій, то щоб її зацікавити достатньо показати різні варіанти виробів, моделей. Як правило, вона одразу починає активніше працювати, бо побачила мету. Це зумовлено особливістю «ліворуких» у навчанні рухатись від загального до часткового, елементарного.

Таким чином, «ліворукі» учні потребують пильної уваги з боку всіх учителів, а передусім, з боку вчителя обслуговуючої праці, адже при вивченні цього навчального предмету діти виконують трудові операції, необхідні в їх повсякденному житті. При цьому провідною є ліва рука (на відміну від інших уроків, де значна кількість «ліворуких» пише правою рукою), що відповідає психофізіологічному стану дітей та розподілу функцій між півкулями їхнього мозку. Це, за умов правильної організації процесу навчання та уважного ставлення з боку вчителя, сприятиме формуванню вмінь та навичок, розвитку здібностей учнів та стане запорукою успіхів у подальшій трудовій діяльності.    

Бібліографія

             1.     Волошенко О., Семиліт Л. Ліворука дитина: яка вона?. – Черкаси, 2002.

2   2.     Дідківська І. Ліворукі діти потребують постійної уваги і підтримки//Освіта України. - 2002. - 15 березня.

3    3.     Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям . – К., 1986.