четвер, 29 січня 2015 р.

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ


Ольга Іванова, учитель початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Хащувате Гайворонського району Кіровоградської області
                                                              
         Сучасний період розвитку суспільства потребує докорінної зміни цілей освіти, що переорієнтовують процес навчан­ня на особистість дитини – його гуманізацію, загальнорозвивальний характер. Іншими словами: школа покликана допомогти кожній дитині усвідомити суть свого життя, визначити і намітити пріоритети розвитку, сформувати особисту систему життєвих цінностей, навчитися створювати та формулювати унікальні ідеї, обговорювати різні точки зору та знаходити компроміс. Таким чином, сучасна школа повинна дати основу кожній дитині для творчого розвитку і підготувати до самостійного життя.

    Актуальними сьогодні є дос­лідження таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітницт­ва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи. Навчання, орієнтоване тільки на мотиви обов’язку, стає для молодших школярів одноманітним, зарегламентованим.
    Пошук нової системи спілкування та співпраці з учнями; альтернативної структури уроків, яка відпо­відала б особливостям інтегрованих курсів, поєднувала індивідуальні, групові та фронтальні види роботи і задовольняла потреби дітей; зумовили вибір теми досвіду: “Розвиток творчих здібностей молодших школярів”. Ідея  досвіду: виховання творчої особистості, вільної і щасливої.
    Розглянемо на яких теоретичних та практичних засадах базується даний досвід.
    Вітчизняна та зарубіжна педагогічна наука розробляє численні концепції, системи, теорії, моделі, методи та прийоми, спрямовані на розвиток самостійного творчого мислення особистості. Відбувається своєрідний  „методичний діалог” не лише на науково-теоретичному , а й на практичному рівні, коли педагогічні ідеї й технології сформовані в одній країні, активно поширюються в інших.
    З-поміж великої кількості різноманітних проектів, які підтримуються міжнародними організаціями, хочемо відзначити проект “Читання та письмо для розвитку критичного мислення” (ЧПКМ). Дана програма має на меті ознайомити освітян з новими технологіями, які розвивають творчу уяву особистості, привчають до самостійного мислення, вчать співпрацювати у групі (команді), стимулюють до роботи.
    Слід також погодитися з думкою  А.С. Макаренка: „Сучасна педагогіка – це та, котра повторює педагогіку всього нашого суспільства” [1, с.456], адже сьогоднішні інновації базуються на вічних і перевірених часом ідеях, вченнях та дослідженнях відомих педагогів минулого.
    Так, наприклад, Л. М. Толстой вважав, що школа повинна давати дітям широке коло знань, всебічно розвивати їх творчі сили. Велику роль надавав вивченню предмета в природних умовах (екскурсії), трудовому вихованню, вихованню в родині... Схожа ідея пронизує діяльність видатного чеського педагога Яна Амоса Коменського, котрий ідеалізував принцип природообразності; вважав, що шлях до вічного блаженст­ва – в пізнанні речей зовнішнього світу, в умінні володіти речами і самим собою; переслідував ідеї пансофії – нав­чання всіх усьому і виступав проти догматичних способів нав­чання.
  Актуальним є також педагогічне вчення українця, філософа, поета, Григорія Савича Сковороди, котрий вбачав ідеал виховання у створен­ні гармонійно розвиненої людини. Головним педагогіч­ним принципом вважав розвиток природних здібностей дитини, проголошував ідею „природного виховання”. Сковорода порушив  проблему людсько­го щастя; висунув ідею, що щастя людини поля­гає у діяльності, яка відповідає її природним нахилам. Шляхом щастя є самопізнання, пізнання своєї природи, втеча від сві­ту зла і досягнення свободи у сфері духу.
    Окремі зерна просвітницьких ідей Сковороди, зокрема вчення про проблему людського щастя,  були за­повзяті педагогом нашої доби – Василем Олександрови­чем Сухомлинським, який розробляв пи­тання теорії та методики виховання в шкільному та сімей­ному колективах, всебічного творчого розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності.
   Переглядаючи  зміст ідей програми критичного мислення та порівнявши їх з основними положеннями „філософії дитячого щастя” В.О. Сухомлинського, простежуємо схожість поглядів вітчизняної і зарубіжної концепцій.  Основні ідеї – самостійність, гуманність, схвалення та прийняття ідей, самореалізація, творчий розвиток. Що ж потрібно для успішного творчого розвитку?
    А. Кестлер розглядає творчий розвиток на матеріалі інстинктивної поведінки, навчання і вирішення проблем. Розкриття істини, раптове виникнення нового, осяяння є актом інтуїції, яка приводить до появи дивних нових знахідок у ланцюзі міркувань. Вчений визначає фантазію, як крок до творчості, тимчасове звільнення дитини від тиранії вербальних концептів, наказів, властивих для певних способів мислення. В такий період розум “скидає гамівну сорочку звичок” і дає волю творчості. А. Кестлер розглядає бісоціацію як спільний механізм різних видів творчості, який завжди оперує більш ніж з одним планом [3,с.252]. Теорія бісоціації знаходить опосередковане відображення в програмі критичного мислення, яка теж вітає свободу та існування багатьох  думок; залучає до процесу пізнання істини фантазії, аналізу, синтезу.
    Отже, для успішного творчого розвитку учнів потрібні: свобода думок; фантазія; інтуїція; допитливість; пошук істини в ході дискусії; створення нового образу; цілісне відтворення; інтерпретація; аналіз; синтез; підтримка та визнання; самореалізація; довіра. 
  Поєднуючи кращі надбання вітчизняних та зарубіжних педагогів,                                        вдало підбираючи методи і форми роботи, можна досягти потрібних результатів, а саме: побачити в дитині талант, іскринку творчості, розвинути здібності мріяти, фантазувати, приймати рішення в нових, незвичайних для дітей ситуаціях.
    Розглянемо за допомогою яких шляхів, технологій реалізується провідна педагогічна ідея та яким чином запропоновані інновації покращують організацію навчально-виховного процесу.
    1. Найперший крок – створення  достатньо комфортної атмосфери у класі, щоб учні відчули розуміння, забули про страх, набули впевненості, яка так необхідна для вільного самовираження. Під час занять підтримуємо  неформальну  творчу  обстановку. Практикуємо  роботу в  колі; спілкуємося „як соратники”; аналізуємо написане, колективно редагуючи авторський текст;  підтримуємо ідеї, які діти довіряють паперові. Таким чином створюються умови для природного життя, зосередження, самозаглиблення; зростає бажання пізнавати оточуючий світ. Гуманне партнерське спілкування заохочує допитливість дітей, дає можливість відкривати для себе щось нове.
    2. Наступне – це живе спілкування з природою. З цією метою в програму  1-го класу шестирічок введено серію інтегрованих та ігрових уроків „Навчаємось читати в русі”, що проводяться на свіжому повітрі. Під час таких уроків діти не лише навчаються читати, а й спостерігають за природою; „ведуть розмову” з деревцем, хмаринкою тощо; вчаться бачити прекрасне навколо себе; намагаються висловити своє захоплення словами, малюнками;  стають  активними захисниками  навколишнього середовища.                     
    Не дивно, що згодом учні пишуть вірші про красу рідного краю, природу. Почуття подиву, захоплення  виливаються на папері. Діти отримують насолоду від своєї праці, отримують заслужену винагороду та визнання, почувають себе щасливими. Самореалізація є головною рушійною силою формування творчого мислення особистості, джерелом впевненості, самостійності.
   3. Використання під час уроків стратегії „вільного письма”, спонукає до творчого викладу думок, неординарного мислення, вчить виробляти самостійні судження, дозволяє без застережень висловлювати власні думки. Як результат – народження „авторського голосу”.
     Переваги даного виду роботи в тому, що учні під час письма не зупиняються, не витрачають час на шліфування окремих висловів. Саме це дає змогу зберегти цікаву живу думку. Те, що йде з глибини душі й серця, пишеться легко, невимушено, не вимучується простим підбором слів та висловів, позбавлених барв. Однак, дана практика вимагає, щоб навчання письму складалося з ряду циклічних процесів і підпорядковувалося певним правилам. Викладач повинен відкрито підтримувати того, хто пише, щоб учні без остраху піддавали свої творіння академічному аналізу. Нехай поверхнева структура цих текстів наповнена граматичними помилками, та потрібно дивитися глибше, проникаючи в сутність ідей, закладених в текст. Слід дати учням можливість „витягнути” свої думки на поверхню, виробити власний стиль для їхньої подачі. А вже потім потрібно попрацювати колективно над редагуванням текстів, виправленням помилок. Цей вид роботи здійснюється у „дружньому колі”.
    4. Слід зазначити, що цікавим видом роботи є письмо та малювання ногами. Завданням якого є не тільки оздоровлення організму, вироблення координації рухів, а й поєднання розумового навантаження з фізичним. Водночас відбувається урізноманітнення способів і методів навчання з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів. Діти за допомогою ніг створюють довільні малюнки-образи. Після цього  гуртом розглядають намальоване, намагаючись пов’язати між собою усі малюнки за допомогою колективного оповідання. Часом народжуються і вірші. Школярі працюють із захватом, активно, весело, мимоволі розкриваючи свій творчий потенціал. І не лише: водночас тренуються м’язи ніг і тулуба. Це теж важливо, особливо, якщо врахувати, що батьки приводять в клас хворих дітей. Тут малята забувають про всі свої вади, адже є безліч важливих і цікавих справ та занять.
    Щодо результативності роботи, слід зазначити, що учні:
- почали легко і вільно висловлюватися, аналізувати, аргументувати думки;
- навчилися складати змістовні тексти, писати гарні твори;
- вивчають і засвоюють матеріал (навіть складний для розуміння) одразу на уроці;
- отримують ґрунтовніші знання, адже вони здобуті самостійним шляхом;
- перестали сумніватися, почали творчо розкриватися, на все дивитися по іншому: глибше, впевненіше, оптимістичніше;
- почали завойовувати призові місця не лише в районних олімпіадах та конкурсах,  а й у Всеукраїнських (“Люби і знай свій рідний край”, “Кенгуру”, „Колосок”,  “Вінець Овідія”, “Пісенні медобори”, „Моя мала Батьківщина”);
- щорічно стають переможцями районного конкурсу майстрів розмовного жанру у номінаціях „Авторська поезія” та „Авторська проза”. (Усі учні – члени літературно-поетичного гуртка на громадських засадах „Кришталеві краплини-слова”. У 2007 році вийшла друком збірка дитячих віршів, багато з яких стали піснями завдяки співпраці з харківським композитором Миколою Ведмедерею).
    Отже, там, де атмосфера у класі дозволяє визнати більш, ніж одну правильну відповідь; робо­та грунтується на інтелек­туальній допитливості, дослідницькій діяльності, а не на запам’ятовуванні та зубрінні; де навіть пасивні учні висловлюють та обґрунтовують власні цікаві думки; де є живе спілкування з природою; народжується творча думка. В очах дітей загорається вогник цікавості, радості, надії. Це і є головною метою роботи кожного справжнього учителя.

Біблографія
1.     Макаренко А.С. Вибрані твори. В 5-ти томах. Т.5. Статті. К.: Рад.   школа, 1958.
2.     Могила Надія. Методична система „ЧПКМ” – шлях до розвитку творчого мислення особистості. // Уроки мислення. – 2 грудня 2003 р.
3.     Роменець В.А. Психологія творчості: Навчальний посібник, 3-тє видання. – К.: Либідь, 2004 р. – 288 с.
4.     Рэндалл Зои. „Идеальное” обучение письму и педагогическая                           иерархия.  //  Перемена. – Том 3(4), 2002.
5.     Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. – К.: Генеза, 1999. – 368 с.
6.     Стіл Дж., Мередіт Курт, Темпл Чарльз. Методична система „Розвиток  критичного мислення у навчанні різних предметів. (Підготовлено для  проекту „Читання та письмо для розвитку критичного мислення./ Посібник І-ІІ. Науково-методичний Центр розвитку критичного та образного мислення „Інтелект”,  1998 р.
7.     Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти томах. Т.5. Статті. К.: Рад. школа, 1977 р.
8.     Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. К.: Рад. школа, 1988.


4 коментарі:

  1. Дуже цікава стаття. Мене вразило письмо та малювання ногами. Розвиток уяви та мислення - це шлях до творчої особистості. Ви молодець! Подальших успіхів Вам та Вашим учням!

    ВідповістиВидалити
  2. Захоплююся Вашою методикою!!! Дякую за цікавий матеріал! Творчих злетів Вам і Вашим вихованцям!

    ВідповістиВидалити
  3. Дякую за корисний матеріал. Була на Ваших уроках. Отримала величезне задоволення! Творча атмосфера, чудові діти. Бажаю позитиву та успіхів у Вашій роботі.

    ВідповістиВидалити
  4. Мараховська Наталя1 лютого 2015 р. о 08:02

    Дякую за статтю, Ольго Миколаївно! Мене також вразила методика письма та малювання ногами, спробую і зі своїми дітьми. Ви- невтомна бджілка.Завжди цікаво бувати на Ваших уроках,майстер-класах...Так тримати! Міцного здоров'я,вдячних учнів та батьків, творчого натхнення!

    ВідповістиВидалити