неділя, 25 січня 2015 р.

ЯК ПІДГОТУВАТИ ЕФЕКТИВНИЙ УРОК ІСТОРІЇ

Валентина Поліщук, директор навчально-виховного комплексу
«Гайворонська гімназія-загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5»

 Однозначних поглядів на підготовку вчителя до уроку немає.  Дослідники проблеми одностайні лише в тому, що підготовка сучасного уроку – складна й відповідальна справа, а далі їх погляди суттєво розходяться у питаннях про зміст, структуру, обсяг і послідовність підготовчої діяльності. В даній статті розкривається питання підготовки ефективного урок.


     Як впевнено почуває себе на уроці добре підготовлений учитель, постійно готовий до будь-яких несподіванок, як спокійно і безпомилково діє він навіть у найнапруженіших ситуаціях.  У чому ж секрет  професіоналізму такого педагога? У підготовці до уроку.
      Це важливе питання дедалі більше хвилює вчителів, методистів, працівників органів освіти. І загострення інтересу до нього не випадкове : перебудова суспільства ставить перед системою освіти складні й відповідальні завдання, розв’язувати які треба  швидко й безпомилково.
       Шкільні будні переконують : перевагу на уроці завжди має той учитель, який ретельно розрахував урок, передбачив запобіжні варіанти, намітив гнучку стратегію керування.  А той, хто полінувався або не зумів цього зробити, опиняється у складних ситуаціях, розплачується низькою якістю заняття.  Навіть майстерність не врятує погано розроблений урок.  Які б чудеса винахідливості не демонстрував на ньому учитель, він не в змозі спрямувати в бажане русло розвиток ситуації, що вийшла з-під його ситуації, що вийшла з-під його контролю внаслідок непродуманих дій.
        Сучасний якісний урок – це добре підготовлений, ретельно розрахований відповідно до поставленої мети й наявних можливостей.
        Ми на уроці.  Досвідчена вчителька Марія Іванівна знає, як і чим догодити гостям. На практиці переконалася,  що про її урок судитимуть не за глибинною ефективністю, якої, зрештою, ні побачити, ні виявити відразу не можна, а за тим ,що найбільше впадає у вічі – зовнішніми атрибутами, поведінкою вчительки й учнів.  Отже, насамперед має бути витриманий антураж – чітка організація уроку, акцентовані переходи від однієї частини до іншої, тип й структура.  Додають ваги мало доцільні, але досить ефективні дрібниці-кілька музичних тактів, гарно оформлені таблиці.  Ні на секунду не вщухає «активізація» - заклики поміркувати, встановити, відшукати.  Годі перевести дух. Учнівські голови, як соняхи за сонцем, ледве встигають за вчителькою, завчено кивають так або ні на її риторичні запитання.
       Чого ще бажати?  Під час обговорення уроку всі зійшлися на думці - урок сучасний. Про ефективність не йшлося.  Мовляв, і так зрозуміло: якщо сучасний-значить ефективний.  Так, наче б то сама сучасність гарантує якість.   Спрацювало те, що вчителів десятками років орієнтували на типи і структури, зробивши зовнішнє оформлення уроку визначальним.  Але скажіть, хто, де й коли довів, що саме тип і структура-є вирішальними рушіями ефективності уроку?   Дослідження показують, що тип і структура серед перших 30 причин ефективності уроку посідають аж 24 місце.
      Підтверджує це й досвід майстрів педагогічної справи.   Жоден з них не ставить форму вище за зміст.
        Час, як відомо, - головний критерій ефективності праці.   Та, на жаль, лише на «показових» уроках боротьба за кожну хвилину.   А на тисячах «звичайних»?  Дослідники організації наукової праці констатують: на буденних уроках частини вчителів  до50% робочого часу витрачається не продуктивно ,а то й просто втрачається.   Коефіцієнт корисної дії переважної кількості уроків не перевищує 70-75 %.  Ось де резерви ефективності, ось які питання слід розв’язувати насамперед, раціоналізуючи пізнавальну працю.
        Торкаючись проблеми раціонального витрачання часу, не можна обійти й шляхи її розв’язання.  Один з них – нормування.  Цей принцип наукової  організації праці чомусь незаслужено опинився серед напівзабутих.  Нормування праці, впровадження на його основі диференційованого та індивідуального підходів створюють необхідні передумови високоякісного навчання-продовжують змагання між учнями, спонукають кожного до поліпшення власних результатів.
           Я намагаюсь, щоб мої учні добре знали скільки і яких завдань треба виконати на високий бал. Даю можливість кожному обрати посильний варіант роботи – оцінку визначає обсяг і складність завдання, якість його виконання.  Через час та нормування праці розглядаються й інші питання аж до винагороди за кінцевими результатами.
Ясна, зрозуміла мета
Модель уроку не буде повною без урахування ще одного компоненту-мети.   Дайте дітям зрозумілу й досяжну для них сьогодні мету, і тоді їх не треба буде примушувати вчитися.
Підбадьор і допоможи
Якщо зобразити ідею співробітництва у вигляді наочної схеми, то на відміну від  двох  ізольованих підсистем , побачили б одну – «учитель –учні», настільки нерозривно переплітаються їхні інтереси в боротьбі за високу якість навчання, такою монолітною згуртованою спільністю виступають всі учасники пізнавального процесу.  
      Нинішній урок – це урок демократичний, що проводиться не для учнів, з учнями, організований і керований з урахуванням їхніх потреб та інтересів.
       Другий аспект новаторської педагогіки тісно пов’язаний з першим –поліпшення взаємин між учителем і учнями. Тут і розумна дистанція, й вивірене спілкування, об’єктивний , доброзичливий контроль, продумане стимулювання довіра.
         Як не дивно,   але саме поліпшення взаємин вчителя і учнів і належить до найважчих щодо реалізації.  Тут не можна ні спрощувати, ні фальшивити, ні перекручувати, бо все видно, як кажуть, неозброєним оком – атмосфера є або її немає.
Урок, якого чекають
            Ефективний   урок    відзначається:
-  високим науковим обґрунтуванням стратегії і тактики керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання ;
 - напруженою, посильною, досконало організованою й результативною пізнавальною працею всіх учнів; 
-   ретельною діагностикою причин, що впливають на якість занять, прогнозуванням ходу й наслідків навчально-виховного процесу, вибором на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів;
   - творчим, нестандартним підходом до розв’язання конкретних завдань відповідно до наявних умов та можливостей;
   - обґрунтованим вибором, доцільним застосуванням необхідного і достатнього для досягнення мети комплексу дидактичних засобів;
    -  диференційованим підходом до окремих груп учнів, дійовою індивідуалізацією педагогічного впливу на основі  діагностики реальних можливостей, проектування конкретних зрушень, контролю запланованих результатів;
    -  ефективним використанням кожної робочої хвилини навчального заняття;
атмосферою демократизму, змагання, діловитості, стимулювання, дружнього спілкування, високою відповідальністю усіх учасників навчально - виховного процесу за результатами спільної праці.
         Підготувати і провести такий урок дуже непросто. Для цього треба і багато знати, і багато вміти, відповідально ставитися до своїх учительських обов’язків , а найбільше  - вийти на новий рівень педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще від сьогоднішнього починається з підготовки, а обгрунтованість намірів визначається наслідками останньої.
Прислухаємось до порад
       Як підготувати якісний урок, такий, щоб відповідав усім багатогранним вимогам, най прискіпливішим побажанням? Для цього треба насамперед докорінно перебудувати процес підготовки, перейти на нову технологію. Проблема виникла не сьогодні. Усім відомо, що невдалий, малоефективний, погано скомпонований урок – прогалина, яку важко ліквідувати.  Тому заклик: кожному уроку – відмінну підготовку, досконалі методи, високу  якість – відбиває життєву потребу.
        Урок разом з підготовкою розглядаємо як систему.  Вона включає такі підсистеми: власне урок, підготовку до нього вчителя, підготовку учнів. Виділені в такий спосіб структурні елементи скріплені між собою закономірними зв’язками .
         Однозначних поглядів на підготовку вчителя до уроку немає.  Дослідники проблеми одностайні лише в тому, що підготовка сучасного уроку – складна й відповідальна справа, а далі їх погляди суттєво розходяться у питаннях про зміст, структуру, обсяг і послідовність підготовчої діяльності.
           В.О. Сухомлинський одним з перших відчув необхідність перебудови підготовки уроку в нових умовах для успішного розв’язання зростаючих завдань.  Він залишив цінні поради вчителям ,у яких розкриваються нюанси підготовчої діяльності.
   «Справжній майстер педагогічного процесу, який знає незмірно більше , ніж вивчається в школі, не дає в поурочному плані викладу нового матеріалу. Він продумує зміст розповіді ,готує наочні посібники приклади і задачі. Усе це немає потреби записувати в поурочний план.  Його поурочний план – це не зміст розповіді (лекції, пояснення ),а замітки про деталі педагогічного процесу на уроці , необхідні для керівництва розумовою працею учнів.» [1 ] В.О. Сухомлинський.
       Сучасна шкільна практика підтверджує мудрість цих рекомендацій: там, де вчитель має проблеми з викладом матеріалу, його вплив на учнів послаблений, бо вся його увага, всі його думки скеровані на те, щоб не допуститися помилок під час викладу матеріалу. Одна з основних  умов ефективності педагогічної діяльності – ґрунтовне володіння науковими знаннями. Учитель, який знає всі  тонкощі навчального предмету, значно скорочує собі обсяг підготовчої роботи.   Проте аналіз самого лише змісту відірвано від особливостей контингенту учнів, яким він пропонуватиметься для  засвоєння, конкретних умов навчально - виховного процесу може виявитися недостатнім для розробки стратегії й тактики ефективного керування навчанням, розвитком і вихованням учнів.  Чим повніше вчитель враховує й інші умови, такі як характеристики учнівського колективу, пізнавальні можливості учнів, час на виконання різних видів діяльності, тим ефективнішим виявляється його керівний вплив на уроці.   Відомі дослідники дидактичних проблем  І.Я. Лернер, М. М. Скаткін у структурі підготовчої діяльності вчителя виділяють п’ять етапів:
             1-вивчення навчальної програми, яке проводиться перед початком навчального року та  перед  вивченням чергової ;
              2- вивчення методичної літератури:  перегляд стабільного підручника, методичних рекомендацій, статей у педагогічних журналах, підготовка загального вивчення теми ( тематичне планування);
              3- аналіз матеріалу конкретного уроку в стабільному підручнику, співвіднесення його з рівнем підготовки та розвитку учнів, продумування методики викладу різних питань навчального матеріалу в класі;
              4- підготовка засобів навчання відповідно до теми уроку;
              5- розробка плану уроку, в якому вказується:   тема уроку, мета і завдання уроку ( послідовність навчальних ситуацій', перелік і місце навчальних демонстрацій, час на кожний  етап уроку, необхідне для проведення уроку обладнання та навчальні посібники).
Діагноз – прогноз - план
З цієї тріади вчителям - практикам найбільше знайомий останній компонент – план. Бо ж вони складають його щодня.  Знають: він для вчителя - те ж саме, що партитура для диригента, сценарій для режисера. 
        Спостерігаючи за ставленням учителів до планування, як такого, цього не скажеш.  Склавши його, учитель спокійно ховає свою «партитуру» до портфеля, добре знаючи, що на самому уроці план йому не знадобиться . Чому ж виникає така парадоксальна ситуація?
Чому план уроку перестав бути головним спрямовуючим документом?
        На це питання учителі часто відповідають: навчально - виховний процес - справа творча, дотримуватися тут будь – якого шаблону – шкідливо, тож неминуче доводиться відступати від плану. То, можливо, мають рацію наші молоді колеги, які гостро критикують «зайву писанину», відкидаючи геть саму необхідність поурочного планування?
       Такий підхід до розуміння ролі планування насторожує. Останнім часом поширилася думка, що педагогіка – наука творча ,діалектична,
швидкоплинна, а тому і вчити, і виховувати, і планувати можна «по-всякому». Цей сумнівний підхід виправдовує все.  Дає змогу підводити "теоретичну" базу під сумнівні новації, видавати банальності за знахідки, ховатися за туманом слів про невідповідність планів і життя.
       Поглянемо на проблему без емоцій: план «не спрацьовує» тому, що він нереальний. А нереальний він тому, що складається без належного наукового обґрунтування. Мало обгрунтований план вплинути на хід подій принципово не може. Не буде він мати й мобілізуючої, спрямовуючої сили, а тому й перетворюється з порадника й помічника в роботі на «формальний документ» для  перевіряючих,  а часом - і гальмо прогресу.
          ...Нещодавно довелося побувати на уроці досвідченої і старанної вчительки. Почали, як повелося, з плану уроку. Розписаний прекрасно, відповідає всім багатогранним побажанням. А потім був урок. З перших  же хвилин стало зрозуміло: учні роману  не читали. Усі спроби вчительки активізувати пізнавальну діяльність виявилися марними. Не станемо обговорювати причини читацької інфантильності нинішніх учнів. Звернемо увагу на інше - як могла вчителька будувати урок на нереальних основах?  Адже ця причина, як кажуть , лежить на поверхні.
     Закономірний і результат : урок «не вийшов» На цьому прикладі ще раз бачимо, як «добре» розроблений, а точніше , гарно написаний план виявився абсолютно нереальним, а тому й непотрібним.
    Ніхто й ніколи не перевіряв, скільки уроків відбувається за наміченим сценарієм. За дослідженнями, лише четвертий - п’ятий урок відбувається згідно з наміченим планом, а 75% - не так, як передбачав учитель.
     Коли ж учитель не враховує навіть ті причини, які лежать на поверхні, то що казати про глибинні, приховані фактори?   Дослідження засвідчили, що педагогічний діагноз  виводиться (якщо взагалі виводиться) з обмеженого інформаційного матеріалу.
 Переважна ж більшість учителів бере до уваги лише 3-5 факторів. Тим часом, на ефективність заняття впливає майже 200 факторів. І серед них немає другорядних, кожна «дрібниця» може стати вирішальною.  Логічне завершення аналіз факторів ефективності уроку дістає у діагностичній карті.  Її складанням завершується перший етап підготовчої діяльності учителя.  
   За діагностуванням починається стадія прогнозування. На  необхідність наукового прогнозування  під  час складання планів останнім часом звертається увага  все більше теоретиків і  практиків   Видатний педагог  сучасності В.О Сухомлинський неодноразово визначав, що  суть культури педагогічного процесу  в тому, щоб  науково завбачити розвиток подій, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть.  Своє ставлення до прогностичних роздумів він висловив гранично ясно: «У самій своїй основі педагогічна праця - справжня творча праця - стоїть близько до наукового дослідження. Ця  близькість, спорідненість полягає передусім в аналізі фактів і необхідності передбачення... А без уміння передбачити педагогічна праця перетворюється для учителя в муку». [1] Проте справжньою щоденною загадкою залишаються учні.  Для успіху навчально - виховного процесу вчителеві  треба знати  про них  якщо не все, то дуже багато: яка їхня підготовка, спрямованість інтересів, мотиви навчання, поведінки, що може кожен із них і  що спроможний колектив.
Післямова
    ...Ось він і розпочався, ваш надійно спроектований урок. Здається, все йде як треба, і зусилля витрачено не марно. Жодної несподіванки, жодного непевного руху. Спокійна напружена праця. Так, варто було посидіти за підготовкою, продумати кожну дрібницю для гарантування цієї творчої діловитості. Краєм ока педагог контролює годинник, а учні й забули про час. Сорок п’ять хвилин співробітництва, зігрітих щедрістю і спілкуванням з учителем – другом, спливають швидко. І забувається безсонна ніч, проведена за підготовкою, напруження нервів, емоцій – ти виявився необхідним для юних сердець, ти збагнув їх помисли й вони платять тобі вдячними  очима. Їм  байдуже, вони навіть не здогадується, чого коштував тобі цей майстерно скомпонований урок. Десятки тисяч уроків проводить учитель і в кожному крихітка життя, частинка душі.
        А завтра, точніше вже сьогодні, після уроків і короткого перепочинку знову за підготовку наступних занять. Буде вона не легшою. Тож для впевненості нагадаємо алгоритми розрахунку ще раз:
        1.Сучасний ефективний урок --- це урок добре підготовлений, розрахований відповідно наміченим цілям та наявним можливостям. Результат уроку визначається рівнем підготовки до нього вчителя та майстерністю його діяльності на самому уроці.
        2.Суть підготовки вчителя до уроку полягає в тому, щоб враховуючи наявні педагогічні умови ( характер навчального матеріалу, склад учнів, обладнання. Резерви часу...) ,насамперед передбачити й обрати оптимальні шляхи та засоби керування навчально - виховною діяльністю учнів, домогтися найвищих показників ефективності уроку в цих умовах.
        3.Підготовка уроку включає три органічно нерозривно стадії: а) діагностику об’єктивних умов навчально – виховного процесу, аналіз факторів, що діятимуть  на уроці; б) прогнозування ефективності уроку та досягнень учнів; в) складання програми керування навчально – виховною діяльністю учнів на уроці.
        4.Надійним помічником педагогів під час розробки стратегії й тактики навчальних занять стають комп’ютери. Педагогічні комп’ютерні програми значно спрощують і прискорюють підготовку уроків, концентрують педагогічні роздуми навколо вузлових моментів навчального заняття, допомагають враховувати вплив найвизначніших чинників ефективності.
                                     Успіхів вам, шановні колеги.

Бібліографія
1.     Сухомлинський В.О. Формування виховного впливу колективу на
особистість  // Радянська школа. – Київ,1976.
2.     Рєзнік А.Б. Иду на урок //Учительская газета, 1974,21 сентября.
3.     Рєзнік А.Б. Урок перший …урок останній // Радянська освіта, 1975,

22 жовтня.

6 коментарів:

  1. Дана стаття свідчить про фахову майстерніять учителя. Дійсно планування уроку - це необхідний елемент. Планування уроку потрібно ще для того, щоб учень мав можливість самостійного пошуку у набутті нових знань, у розв'язані питань проблемного характеру. Спасибі за статтю.

    ВідповістиВидалити
  2. Ірина Береза27 січня 2015 р. о 05:14

    Безперечно стаття корисна й важлива. Тут і багато порад, і багато підказок. Разом з тим, молоді колеги мають змогу перейняти досвід, який так їм необхідний. Кожен педагог має зрозуміти, що завдання вчителя сьогодні - дати такий урок, якого чекають. І не варто забувати, що кожна «дрібниця» може стати вирішальною. Раджу перечитати всім! А Вам, Валентино Павліно, дякую!

    ВідповістиВидалити
  3. З цікавістю прочитала Вашу статтю. Підтримую попередні коментарі. Матеріал, висвітлений у Вашій публікації, впевнена, спонукатиме всіх до роздумів, до самовдосконалення. Погоджуюся, що існує проблема "показових" і "звичайних" уроків. Дякую Вам!

    ВідповістиВидалити
  4. Наталя Шестаковська27 січня 2015 р. о 11:49

    Цікавий погляд на підготовку вчителя до уроку. Згодна з тим, що треба і багато знати, і багато вміти, відповідально ставитися до своїх учительських обов’язків,а новітні технології навчання допомагають не лише підготувати сучасний ефективний урок, але й розкрити творчі здібності кожного учня.Дякую за актуальну статтю.

    ВідповістиВидалити
  5. Переконана, що після врахування рекомендацій поданих у статті, кількість уроків, яких учні будуть чекати з нетерпінням зросте. Цікавий підхід до актуальної проблеми. Спасибі автору.

    ВідповістиВидалити
  6. Віктор Гончарук31 січня 2015 р. о 00:12

    Дуже змістовна, корисна стаття, особливо з огляду на сучасного учня, клас. Дійсно, кожен урок повинен бути старанно спланований, не може бути "шаблону". Наші учні цього не пробачать. Дякую за статтю!

    ВідповістиВидалити